Озонова діра над Антарктидою несподівано затяглася
Озонова діра над Антарктидою скоротилася до мінімальних за останні 30 років розмірів. Але вчені не поспішають робити оптимістичні прогнози на майбутнє, повідомляє BBC.
Доктор Джонатан Шанклін, який в 1980-х роках одним з перших задокументував витончення озонового шару над Південним полюсом, вважає: це явище, швидше за все, є короткочасною аномалією.
Більш високі, ніж очікувалося, рівні озону пояснюються раптовим потеплінням на великих висотах. Зростання температур призупинив хімічні реакції, які руйнують озон на висоті 15-30 км над поверхнею.
«Щоб побачити, чи працюють міжнародні договори чи ні, вам потрібно поглянути на довгострокову перспективу», — підкреслив доктор Шанклін.
Нагадаємо, в 1985 році вчені Джо Фарман, Брайан Гардінер і Джонатан Шанклін опублікували першу наукову статтю про руйнування озонового шару над Антарктидою.
Це відкриття привело до підписання Монреальського протоколу. Цей міжнародний договір поступово вивів з ужитку більшість хлор і бромсодержащих хімічних речовин, шкідливих для атмосфери планети. До цього вони широко використовувалися в якості холодоагентів, у виробництві чистячих засобів і аерозольних балончиків.
Експерт додав, що ситуація поліпшується, але зупинятися на досягнутому не можна. Деякі країни все ще продовжують виробляти хлорфторвуглеці (ХФВ), небезпечні для навколишнього середовища.
Крім того, з’явилися нові токсичні речовини, наприклад, гексафторид сірки (SF6). Він застосовується в електротехнічній промисловості для запобігання коротких замикань і аварій. Це надзвичайно потужний парниковий газ, і хоча зараз його викиди відносно невеликі, вони поступово збільшуються.
Вчені підкреслили, що стан атмосфери Землі слід постійно моніторити, щоб відстежити негативні тенденції на самому початку і вжити заходів щодо виправлення ситуації.
Раніше стало відомо, чому з’явилася величезна озонова діра над Арктикою. Виявилося, що її виникнення пов’язане з виверженням вулкана Мерапі на острові Ява. Нагріте повітря прискорив полярний циклон, всередині якого сформувалися умови для руйнування озону.
