Загрузка...
Вы здесь:  Главная  >  АНАЛІТИКА  >  Данная статья

Туреччина блокуватиме спорудження Україною LNG-терміналу на березі Чорного моря

09.08.2019 

Туреччина намагається перетворитися на країну-лідера на світовій арені шляхом створення газового хабу для транспортування енергоресурсів з Азії до країн Європи. Завдання України – налагодити співпрацю зі своїм південним сусідом і використати це для відстоювання власних енергетичних і геополітичних інтересів. Про це в ексклюзивному коментарі інтернет-виданню UA.News розповів експерт з питань міжнародної політики та Близького Сходу Українського інституту майбутнього Ілія Куса.

За словами аналітика, Туреччина під керівництвом президента Реджепа Таїпа Ердогана сьогодні перебуває на роздоріжжі, своєрідній «розтяжці» між Сходом і Заходом у питаннях цивілізаційної орієнтації, ідеології, політики, економіки й енергетики. Цей стан невизначеності в експертному середовищі означений терміном «турецька вилка».

«До президентства Ердогана пріоритетним напрямком у Туреччині був західний. На початку 2000-х років у країні були потужні проєвропейські сентименти, тоді усі вірили, що вони таки інтегруються до ЄС. Однак на сьогоднішній день, ці переговори фактично «поховані», адже уряд Ердогана намагається вести самостійну зовнішню політику, аби Туреччина не залежала від глобальних центрів впливу в особі США, Росії, Китаю та інших світових гегемонів. Мета – здобути офіційний статус потужного геополітичного гравця у регіоні Близького Сходу. Розвиток енергетики в цьому аспекті є одним з головних механізмів. Зокрема, Туреччина прагне створити на власній території газотранспортний хаб, від якого будуть живитися усі інші сусідні країни, і таким чином перетворитися на самостійного гравця на світовій арені».

Ключовими енергетичними магістралями, що мають забезпечити країні регіональне лідерство, експерт назвав Трансанатолійський газопровід (TANAP), а також дві гілки газопроводу «Турецький потік», що споруджуються і які передбачають постачання «блакитного палива» з Росії дном Чорного моря до країн південної Європи. Також аналітик зазначив, що на стадії проектування перебувають ще кілька трубопроводів, які мають перекачувати газ з Каспійського регіону (Азербайджану й Ірану) і кількох держав Близького Сходу до Туреччини і далі на Балкани – до країн південної та західної Європи.

Крім того, Ілія Куса повідомив, що Анкара проводить розвідку газових родовищ біля узбережжя острова Кіпр. Однак за словами експерта, наразі це ідея ще не перейшла навіть на стадію проекту через опір ЄС і США, пов’язаний із тим, що Кіпр є спірною територією між Туреччиною і Грецією.

«Туреччина будує власні газові сховища, LNG-термінали і намагається активно розвивати імпорт скрапленого газу. Сьогодні країна має три проекти інфраструктури з імпорту скрапленого газу. Усі вони розташовані на узбережжі Егейського і Середземного морів, один з них – у Мармарисі. Це на протилежній стороні від Чорного моря. Саме з цієї причини Анкара не дозволяє проходити газовим танкерам через Босфор і блокує побудову LNG-терміналів на чорноморському узбережжі».

З огляду на цей факт, експерт переконаний, що Україна має досить обмежений інструментарій для взаємодії з Туреччиною в енергетичній сфері, оскільки офіційний Київ упродовж останнього десятиліття втратив багато спільних точок доторку зі своїм південним сусідом.

«Україна планувала брати участь у проекті будівництва газопроводу TANAP, Петро Порошенко навіть відвідував церемонію його відкриття. Хоча не зрозуміло навіщо це було, адже наша країна не брала участі в його спорудженні, а магістраль іде в обхід нашої території. «Турецький потік» – це також загроза нашій енергетичній безпеці як і «Північний потік-2». Україна сьогодні не має важелів впливу на Туреччину в енергетичній сфері, які б дозволили Києву лобіювати вигідні рішення. Наприклад, нам вигідно збудувати LNG-термінал на узбережжі Чорного моря, але для цього потрібен дозвіл Анкари на проходження газових танкерів через Босфор. Однак турки цього не дозволять, адже це складатиме конкуренцію їхнім середземноморським терміналам. Якби Київ мав хоч якісь важелі впливу на владу Туреччини, ми б могли їх використати, але вони відсутні. Україна не має «сильних карт», їх слід «набивати»».

Вихід з цієї ситуації аналітик вбачає у розвитку партнерства між державами в інших галузях та сферах.

«Україні слід налагоджувати партнерство з Туреччиною у військово-промисловому комплексі, оборонній сфері, двосторонній торгівлі, залученні інвестицій, слід створити зону вільної торгівлі між країнами, яку вже кілька років готують до підписання. Також перспективними є інфраструктурні проекти. Наприклад, турки зацікавлені брати участь у портових інфраструктурних проектах на півдні України. Через такі проекти можна посилити переговорні позиції і пізніше використати це для впливу на енергетичну політику Анкари відповідно до інтересів Києва. Наприклад, просувати тезу, що «Турецький потік» невигідний Києву так само, як і «Північний потік-2». Також Київ може співпрацювати з Анкарою в проектах спорудження LNG-терміналів, інтегруватися до цих проектів у статусі партнера і таким чином здобувати політичних переваг у переговорах про будівництво українських газосховищ на узбережжі Чорного моря».

Нагадаємо, 7-8 серпня президент України Володимир Зеленський перебував з візитом у Турецькій Республіці.

загрузка...
загрузка...

You might also like...

Банки України збільшили прибуток майже вчетверо

Read More →