У Степанакерті відбулася зустріч глави МЗС Карабаху з американським конгресменом
Міністр закордонних справ Республіки Арцах (Нагірно-Карабахська Республіка) Масис Маілян зустрівся з членом Конгресу США Френком Палоуном.
Міністр високо оцінив послідовні зусилля та ініціативи конгресмена Палоуна по просуванню інтересів Арцаха в Конгресі США, а також по встановленню і зміцненню стабільності в регіоні.
В ході зустрічі були обговорені відносини між Арцах і США на різних рівнях, а також перспективи подальшого їх розвитку. Масис Маілян підкреслив, що з урахуванням потенціалу вірменської діаспори і дружніх відносин з США американський напрям займає важливе місце в сфері міжнародного співробітництва Арцаха. Сторони наголосили на необхідності продовження зусиль щодо зміцнення і розширення співпраці між містами-побратимами Арцаха і США, а також між Арцах і тими штатами, законодавчі органи яких взяли резолюції в підтримку незалежності Республіки Арцах.
На прохання конгресмена Палоуна Масис Маілян представив нинішній етап процесу врегулювання азербайджано-карабахського конфлікту і ситуацію на лінії зіткнення збройних сил Арцаха і Азербайджану. У цьому контексті були обговорені недавні провокації, ініційовані азербайджанською стороною на лінії зіткнення. За оцінкою сторін, подібні інциденти знову підтверджують актуальність впровадження міжнародного механізму контролю за припиненням вогню.
Новини по темі: Конгресмен Адам Шифф: Вірменія зміцнює свої позиції в світі
Довідка. Як відомо, Починаючи з 1998 року і щорічно Конгрес США відводить окремий рядок бюджету для фінансової допомоги Нагірно-Карабахської Республіки, тим самим будучи другою державою після Вірменії що надають фінансову підтримку ще невизнаній республіці. На ряду з Секцією 907 Акта про підтримку свободи, прийнятої Конгресом США в 1992 році і ограничивющем будь-яку пряму гуманітарну допомогу уряду Азербайджану через її політики проти Вірменії і Нагірного Карабаху (до 2002 року), пряма американська гуманітарна допомога Степанакерту стала тріумфом молодий вірменської дипломатії 1990-х і, звичайно, вірменського лобі. Акт про підтримку свободи передбачав надання гуманітарної та фінансової допомоги всім пострадянським урядам для різного роду реформ, за винятком Азербайджану. Аж до Серпневої війни 2008 року фінансову допомогу отримувала також Абхазія.
Сума першого пакету фінансової допомоги Нагірного Карабаху на 1998 фінансовий рік склала $12.5 млн, проте на наступні роки почала поступово зменшуватися і фактичні витрати починаючи з 2003 року склали лише $2 млн щорічно. Разом з тим ясно, що не величина дотації має значення, але сам факт надання прямої фінансової допомоги Степанакерту. У 2009 році Державний Департамент США також надав близько $480,000 для проектів народної дипломатії та транскордонної комунікації в зоні карабаського конфлікту, а також деякі засоби на розмінування в самому Нагірному Карабасі.
Вірменські лобістські організації США ведуть активну роботу з конгресменами та Адміністрацією для збільшення щорічної фінансової допомоги Вірменії і Нагірного Карабаху, однак на тлі загального скорочення фінансування міжнародних гуманітарних програм, видимим досягненням цієї боротьби залишається тільки не виняток щорічної підтримки Степанакерту. Не в останню чергу це показує не тільки силу вірменського лобі, але і тривалу зацікавленість американських влади допомагати маленькому, невизнаному демократичній державі на Південному Кавказі, який проводить регулярні вибори і рівнем демократії і свобод не порівняємо зі своєю колишньою метрополією Азербайджаном – абсолютним «фаворитом» всіх міжнародних правозахисних організацій.
