Прогрес

Вчені спробували з’ясувати, чому чиновники беруть хабарі

Корупція проявляється в різних формах, включаючи фаворитизм, клієнтелізм (обмін товарів та послуг на політичну підтримку) і розкрадання державних коштів. Дослідники з Міжнародного інституту прикладного системного аналізу зосередилися конкретно на одній формі корупції — хабарництво в держустановах, пише Naked-Science.

Фахівці використовували широке визначення державних установ: вони розглядали також інституції, керовані такими посадовими особами, як футбольні судді, журналісти або керівники неурядових організацій (НУО). Іншими словами, автори включили в дослідження всіх державних посадових осіб, які володіють владою, заснованою на соціальній довірі.

Команда проаналізувала базову модель хабарництва з використанням еволюційної теорії ігор — шаблон, спочатку розробленого для опису біологічної еволюції, який, проте, все частіше використовується для аналізу соціальної еволюції. Дослідники спочатку вважали, що соціально-економічні гравці в цій моделі керуються особистими інтересами. Мета вчених полягала в тому, щоб створити модель, що фіксує ключову динаміку, яка була б актуальна для багатьох конкретних систем. Зокрема, дослідники хотіли показати, що адаптація окремих агентів до переважаючою соціальної ситуації призводить до циклів, які відображають зростання і скорочення випадків корупції в поєднанні з ослабленням і посиленням довіри в суспільстві.

Дослідники розбили діяльність організації на цикли: спочатку керівники державних установ діють в особистих інтересах, здійснюючи корупційні оборудки. Потім держава починає підозрювати установу і проводить низку перевірок, підвищуючи зусилля з моніторингу його діяльності. Але антикорупційні заходи дуже дороги, і скорочення витрат на них тягне за собою поновлення корупційної діяльності установи через деякий час — після того, як до організації повернулася довіра. Потім цикл починається заново.

Команда вчених сподівається, що їх аналіз допоможе розробити ефективні і виправдані антикорупційні заходи і послужить своєрідним трампліном для майбутніх теоретико-ігрових досліджень цієї теми.