«Тема подібності вірменських та українських національних орнаментів є практично не вивченою, але ж її розкриття дозволило б нам значно краще пізнати і зрозуміти історію своєї культури», — зазначила в коментарі AnalitikaUA.net відома українська вчена, вірменознавець, кандидат філософських наук, лауреат Шевченківської премії Ірина Гаюк.
Українська вчена розкрила межі подібності вірменських та українських національних візерунків та орнаментів. Таку думку раніше висловила дизайнер із Вірменії Маргарита Петросян.
На думку вірменознавця, вивчення схожості між вірменськими та українськими орнаментами змушує нас відволіктися від сьогоднішньої суєти і згадати, що за нами стоїть багато поколінь наших предків, які створили міцний культурний фундамент.
«Адже орнамент — це не просто гарний візерунок. Його походження цілком і повністю магічне. Орнаменти грали роль оберега, захисту, а також «забезпечували» включення людини у функціональність всіх трьох сфер світобудови, тобто через магічну функцію візерунків людина ставала причетною до космосу».
Основні символи, присутні як у вірменських, так і в українських орнаментах — це хрести різних модифікацій (прямий, косий, трискеліон, кельтський хрест, свастика і т.д.), сонце, рослини — виноградні (у вірменів) і калинові (в українців ) грона, розетта, зірка. Восьмипроменева зірка — октаграма (поєднання прямого і косого хрестів) в давнину була символом з’єднання чоловічого і жіночого начал, що створюють життя. Вписана в коло, вона уособлює порядок, творення. Американський археолог і культуролог Марія Гімбутас, зіставляючи неолітичні зображення Південно-Східної Європи, прийшла до висновку, що косий хрест був символом Великої Богині. Лише пізніше його стали вважати символом сонця».
Вчена зазначила, що наявність паралелей між вірменською та української орнаментикою сумнівів не викликає.
«Причин тут багато, але головних, ймовірно, дві. По-перше, це загальний універсальний транскультурний фундамент всіх культур, зокрема, поширений в архаїчну епоху по всій Землі культ Великої Богині-Матері. Адже при уважному прочитанні практично всі основні орнаменти зводяться до архаїчних символів, пов’язаних з Великою Богинею.
Друга причина — тісні історичні контакти, хоча навряд чи виправдано характеризувати багатовікове комплементарне проживання вірмен на українських землях словом «контакти», точніше було б сказати, що сталося ефективне взаємопроникнення і взаємозбагачення цих двох культур. Звідси безумовні паралелі в орнаментиці, скажімо гуцульських, менше — подільських тканих виробів, з вірменської тканинної продукцією. Те ж стосується і кераміки цього регіону. І якщо я бачу безумовні орнаментальні стилістичні паралелі між керамікою і тканинною продукцією Прикарпаття, середньовічного Херсонеса Таврійського і Двіна, виникає питання, що є загальним для цих трьох регіонів? Я знаходжу один спільний знаменник — це вірмени. Те, що найбільш помітні орнаментально-стилістичні паралелі між українськими та вірменськими виробами спостерігаються саме в регіонах найбільш давнього і щільного проживання вірменських переселенців — також говорить на користь такого висновку.
На жаль, ця тема практично не вивчена, проте її розкриття дозволило б нам значно краще пізнати і зрозуміти історію своєї культури і усвідомити, що культура вірменської діаспори є невід’ємною важливою частиною української культури », — вважає Ірина Гаюк.
Інший відомий український вчений, заступник гендиректора національного заповідника «Софія Київська» В’ячеслав Корнієнко, раніше також підтвердив схожість вірменських та українських національних візерунків та орнаментів. За його словами, подібність дійсно є. «Спостерігається також схожість в орнаментиці ікон». Вчений пояснює це спільною історією.
Раніше думка про подібність національних візерунків висловила дизайнер, власниця авторського ательє Margo — Маргарита Петросян. Вона зазначила, що в процесі роботи над вишивками, вона разом з українськими майстрами виявили багато подібностей в елементах візерунків національних мотивів.
