Прогрес

Вчені з’ясували, чому зникли мамонти в Північній Америці

Вчені з Інституту хімічної екології Макса Планка в Єні встановили, що зникнення мамонтів та іншої мегафауни Північної Америки в кінці плейстоцену було пов’язано з кліматичними змінами, а не з приходом на континент перших людей. Стаття з результатами дослідження німецьких фахівців була опублікована в журналі Nature Communications.

В епоху пізнього плейстоцену Північна Америка була домом для багатьох великих тварин, таких як мамонти, мастодонти, гігантські лінивці, величезні бобри і схожі на броненосців гліптодони. Приблизно, 12 тисяч років тому більшість з них зникли.

Раніше існувала гіпотеза, що причиною вимирання став прихід на континент сучасних людей-мисливців 14 тисяч років тому, які і винищили великих тварин.

Але далеко не всі вчені згодні з цією ідеєю, так як є дуже мало археологічних доказів масштабного полювання. В якості альтернативної причини вимирання вони пропонують кліматичні зміни.

Відомо, що, приблизно, 12 800 років тому настало останнє сильне похолодання на Землі — пізній дріас.

Фахівці з групи дослідження екстремальних явищ Інституту Макса Планка за допомогою нового статистичного підходу виявили докази того, що головною причиною зникнення мегафауни Північної Америки в пізньому дріасі була зміна клімату, а не збільшення популяції людей і полювання.

«Вимирання — це процес, а це означає, що він розгортається протягом певного проміжку часу, і тому для розуміння того, що стало причиною зникнення мегафауни Північної Америки, дуже важливо зрозуміти, як коливалася чисельність популяцій перед вимиранням», — йдеться в прес- релізі дослідження.

Вчені використали новаторський метод радіовуглецевого датування подій (REC), розроблений Крістофером Карлтоном, щоб оцінити чисельність популяцій доісторичних груп мисливців і вимерлих тварин.

Його суть полягає в тому, що чим більше людей і тварин присутні в ландшафті, тим більше вуглецю залишається після їх зникнення.

Результати моделювання показали, що чисельність популяцій великих ссавців коливалася у відповідь на різкі зміни клімату: спочатку збільшилася в період потепління, який розпочався близько 14 700 років тому, а потім скорочувалася з настанням 12 900 років тому похолодання, що врешті-решт призвело до занепаду.

При цьому автори не заперечують, що люди також могли бути причетні до зникнення плейстоценової мегафауни, але не в якості головного чинника.