Саме так – Приморською чи Чорноморською Вірменією – називають південно-східний Крим у вірменських літописах середніх віків. Уже майже тисячу років на Кримському півострові мешкає велика вірменська громада. Перші зв’язки вірмен з Кримом відомі з часів вірменського царя Тиграна Великого Мітридата Понтійського (II-I ст. до н.е.). Пише Євгенія Борисенко на сторінках VoiCecrimea.
«Особливо багатолюдними вірменські поселення Криму стають у XIII-XIV століттях, що було пов’язано з монгольським нашестям на Вірменію. З початку XIV століття вірменські поселенці розгортають у Криму активну діяльність (зводять будівлі, займаються ремеслами, сільським господарством, долучаються до жвавих торгових відносин, відкривають школи, засновують скрипторії).
Вірменські купці брали активну участь у чорноморській торгівлі, про що свідчать нотаріальні акти генуезців. Вони відігравали значну роль у торгівлі самих італійців на кримському узбережжі. Саме кримські вірмени здійснювали розповсюдження товарів, що привозили на Північ та Схід. Велику роль відіграли вони у розвитку ремісничого виробництва в Криму, складаючи значний відсоток торгового і ремісничого населення Кафи, Солхата, Судака, Карасубазара.
Великим випробуванням у житті вірменської колонії Криму стало захоплення півострова наприкінці XV століття об’єднаними татаро-турецькими силами. Генуезька колонія припинила своє існування. Через кровопролиття 1475 року і подальші найжорстокіші гоніння християн сильно скоротилася чисельність вірменських поселень Криму. Обстановка змінилася лише на початку XVII століття. З’явилися умови для мирного культурного життя. Пожвавилися ремісниче виробництво, торгівля, оновлювалися старовинні рукописи, відкрилися навчальні заклади, з яких особливо славилася духовна школа монастиря Сурб-Хач, де викладали видатні особистості свого часу.
У 1778 році в числі інших християнських народів Криму було виселено понад 12 тисяч вірмен. Їм виділили пустельні землі біля берегів Дону. У Криму залишилося лише кілька сотень вірмен, яким з тих чи інших причин було дозволено залишитися. Важливим фактом є те, що кримські вірмени вивезли з собою багато створених ними в Криму матеріальних цінностей, у тому числі і рукописів.
Після входження півострова до складу Російської імперії частина вірмен повернулася в рідні місця. Незабаром їхня чисельність у Криму збільшилась за рахунок переселенців зі Східної та Західної Вірменії. Для відродження колонії урядом були створені привілейовані умови: повернуті храми, землі, міські квартали, в Старому Криму і Карасубазарі були створені національні міські самоврядні громади.
Практично по всій території півострова відзначаються поселення вірмен: Феодосія, Старий Крим, Судак, Білогірськ, Балаклава, Перекоп, Євпаторія, Ялта та інші міста. До наших днів збереглися древні вірменські церкви та інші архітектурні споруди та предмети побуту.
Вірменія першою серед країн світу прийняла християнство як державну релігію, й на подив багатьох пересічних українців, які усіх кавказців вважають мусульманами, вірмени є відданими вірянами Христа».
